* * *

Уже давно я не шукаю

На схилах сивого Дніпра

Свого загубленого раю

І стежку-змійку до двора.

Де вікна батьківської хати

Гляділи в неосяжну даль

І радісно стрічала мати…

Тепер це все душі скрижаль.

Люблю дивитися на зорі

І чую ночі тихий спів.

Здається, у небеснім хорі

Позве мене хтось із Батьків.

                                      15.06.19р.