Іди до мене. На
порозі ночі
Казкові оживають силуети
В уяві невгасаючій
поета
Громами гучно небосхил
гуркоче.
Чому б оцьому
щастю не радіти?
Хмільна спокуса
місячного сяйва.
Хатина. Біля неї
ружі, мальви…
І тіні, що звиваються
мов діти.
Навипередки обігнавши
долю
Чолом торкались таємниці
неба
І папороть
розквітнула на стеблах
Іди до мене. Все тобі
дозволю…
17.06.19р.
Немає коментарів:
Дописати коментар