Мороз не вічний
Горобину доклювали сойки,
тиснуться до вікон снігурі,
якась птаха невідома зойкне
в посинілий скипень на зорі,
розійшовся до безмежжя лютий,
випалив морозом геть усе,
сонячне проміння, наче труту,
поміж срібла інею несе,
грається зима сьогодні з нами,
навіть сад забувся довгим сном…
та весна уже не за горами
її кроки чутно за вікном.
14.02.25р.
Немає коментарів:
Дописати коментар