Коли настане колись
Як стану трохи іншим, не таким.
Не сплутати б автобусні маршрути.
Люблю терпкий, осінніх парків дим,
який чекає моїх слів спокути.
А там гріхів, як у собаки бліх,
уже не пригадаю їх коріння.
Чи міг я не грішити? Звісно, міг.
Але тоді чи буде воскресіння?
Коли життя казало: обирай,
я йшов уперто крізь сніги та зливи
і на землі пізнати можна рай,
бо: жив, кохав і просто був щасливий.
18.12.24р.
Немає коментарів:
Дописати коментар