Містерія степу

Містерія степу

Євшан-зілля кину у казан.

Хай розбудить пам'ять про минуле.

Братчики, чи зовсім ми поснули?

А чи ду́ші оповив туман?

Ніч мовчить. Довкола степ та степ.

Аж солодить гіркота полину.

Спогадом до матінки полину

у село, яким іде вертеп,

спить снігами скутий Піп Іван,

в пам’яті Різдво, а тут – Купала,

не лягаю спати, як бувало,

бо не вся трава в степу бур’ян.

Хтось промовить: «Звісно, – будяки» –

ой, не все зело мовчить, та й годі,

є така травиця, що сьогодні 

висотає сили залюбки.

Зранку затеплився небосхил.

Озирнувся ген усе зелене.

Пращури зверталися до мене,

про траву мій дідо говорив.

20.07.24р.