Зимови́ця

Зимови́ця

Дорогою рипучий сніг

і металеві краєвиди

не бачив ще такої світ

зими холодної. Не видів.

Укуталися зорі в дим,

тремтять дерева змерзлі в гаю

і місяць, що стає старим,

коли це кінчиться, не знає.

Розквітла паморозь на склі,

у срібнім інеї дзвіниця…

іде по нашому селі

сувора тітка – Зимови́ця.

11.07.24р.