Лист "султану"

Звернення до козаків

Не все ж тобі писати лист султану,

Козаче, брате, інші вже віки!

Ти напиши пихатому шайтану,

Що причаївся в закутках Москви.

Пиши йому про все, що в твоїх думах,

Про наболіле знаєш тільки ти.

І скільки болі, втрат і стільки суму,

Тобі московські принесли «брати».

Нічого не змінилося від тоді,

Як рада Переяславська була.

І не проси у них нічого, годі,

Тобі указ лише Батьків земля!

Пиши, козаче, твердою рукою,

Яка у тебе і в бою була!

Тюремні мури, що звемо Москвою,

Не зваблять вольну душу козака.

Пиши, козаче, тільки так як знає,

Ясний твій розум, і великий дух.

Нехай тремтить москаль, коли читає,

Твоє послання, до шайтана, в слух.

Ніщо, мій брате, не замінить волі,

Полон не хліб дає, а сухарі.

Пиши, козаче! Від лихої долі,

Нехай московські бісяться царі!

                                   12.12.16р.