* * *
Коли душа відірветься
від тіла,
І полетить між тисячі
зірок.
На землю обертаючись
не сміло,
Де до всього̍ уже так
звикло тіло…
Але ж до Бога
залишився крок…
Ніщо не в силах
зупинити вічне.
Й політ душі спинити
не дано.
Можливо те здається
нам трагічне,
Питання для людей те
є – одвічне,
Але душі, повірте, все
одно.
Душа летить, летить
собі до Бога,
Немов колись летіла
до землі.
І то була лише її
дорога,
Коли Батьки біля землі порога,
Дитя стрічали з плоті
та душі.
24.01.17р.
(Микола Соболь)
Немає коментарів:
Дописати коментар