* * *

* * *

Серпню,

даруй небосхилу рясні зорепади,

вітрисько уже не шукає де ро́си,

пожухлий листочку, тримайся, не падай,

ще буде злетіти достатньо спокуси,

у білі тумани осіннього ранку,

надихатись пахощів першого диму,

який дідуганом присяде на ґанку,

де місяць у небі пливе пілігримом

і птаха співає зворушливу пісню,

тебе не стікає ще й перша третина,

спинися, благаю, лиши щось на після…

як визріє сонечком кетяг калини.

01.08.24р.