Висохлі джерела
Струмки шукають виходу із ринв,
збігаються до склепу річки Либідь,
не чує небо молитовних злив,
якщо не чує, певно, і не треба.
Почайна обернулася на Стікс,
ріка Монашка всохла у скорботі,
скоро й Дніпро поверне не в той бік,
стає тісніше і душі у плоті.
Ми всі прийшли у Божий світ людьми,
глянь, янголята розгорнули крила.
Та у безвихідь десь звернули ми
і нелюдами нас життя зробило.
30.05.24р.
Немає коментарів:
Дописати коментар