Переосмислення

Я не лізу в державні мужі.

Відхворів. Людям правди не треба.

Та, як легко стає на душі,

Коли бачу над озером верби.

Замахали до мене здаля.

Ох, а любо як. Певно впізнали.

Обіймаю зелене гілля́

Ці тоненькі, життєві скрижалі.

Ми зростали із ними отут,

Де Дніпро поховав косовиці

Та червневої зливи салют

Відтепер може тільки насниться.

21.05.20р.