Місце сили

(слов’яно-міфологічне)

Буря розхитує крони дерев,

Шелест здійнявся в зеленому листі

З неба краплинами срібне намисто

І громовиці звершається рев.

Чуєш там хтось мене зве за вікном?:

«Вийди до дуба я дам тобі сили,

Сльози мої щойно землю зросили

І блискавка небо ріже серпом…

Ти не побачиш, довірся і йди,

В серці не май ні вагання, ні дрожі

Отримай від мене силу Сварожу

Рухайся сміло вперед до мети…» –

Вийшов у тьму, де звучав дивний глас,

Знаю цей дуб він самотній одвіку

Ні днів, ані років невідомо ліку…

Обняв. І борвій тихо згас.

31.05.20р.