Під стріхою цвірінькає пташа.
Беззахисне. Шукає маму й тата,
Не вміє голопуцьок ще літати.
А може це хатиночки душа?
У пам’яті спливає дивосвіт,
Тут прожили дідусь й бабуся в мирі
Та душі їх зібралися у вирій.
Не зупинити вічності політ.
І ось тепер щороку навесні
Мале пташа витьохкує щосили,
Коли йдемо провідати могили.
Та інше відкривається мені.
15.05.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар