Віршування

Віршував я синім небесам

І деревам, що цвіли у квітні,

Людям не завжди мені привітним…

А для чого? Те не знав і сам.

Вогнище роздмухують боги.

Іскрами летять слова-лелітки,

Їх ловлю, не знаю навіть звідки,

Й роздаю нужденним од жаги.

Хай серця наповнюють теплом,

Що іде до них у кожнім слові,

Бо це частка Божої любові

Янгола огорнута крилом.

03.01.20р.