Грозове

Грозове

Іще печаль не виїла душі,

але таке, здається, неминуче,

коли поллють у суглинок дощі,

що принесе важка, свинцева туча.

Стріла ввіткнеться в землю із пітьми,

на небі теж усе не слава богу,

там лаються пройдисвіти громи,

що місто взяли в дощову облогу.

Ти зливі не переч, нехай іде,

хай гуркотом утішить піднебесся,

засяє скоро сонечко ясне,

коли востаннє блискавиця скресне.

11.01.25р.