Прокинься, Дідуху, пора
Різдвяний сніп стояв і кликав
до столу щедрого богів
і не пускав у хату лихо,
а до кордону ворогів…
І кухоль меду глава роду
за рік врожайний підіймав,
за непокорену свободу,
за щедрість і хлібів, і трав…
А юнь ковтала кожне слово,
що мудра старість прорекла,
вже розуміючи чудово
нема чистіше джерела.
Так праслов’яни святкували
на схилах древнього Дніпра.
Тепер «ханука» править балом…
Прокинься, Дідуху, пора.
19.12.25р.
Немає коментарів:
Дописати коментар