Десь північніше столиці
Намастили жовто-синього
де потрібно і де ні.
Говорила мати синові –
це мої останні дні.
Пролетіли понад кручею
грізні птиці, хижаки.
І лісами – Блиставицею –
черепахи з криці йшли…
Тягнуться окопи шрамами
до столиці ряд у ряд.
Мамо, чи живі Ви? Мамочко! –
з-під землі зове солдат.
Залишився він під Бучею.
Там його останній бій.
Птаха з неба збив могутнього,
в кіптю загорнув сувій.
Побратими не угледіли,
як присипала земля.
І душа волає лебедем:
«Мамо, мамочко моя»!
05.07.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар