Алея Героїв

Алея Героїв

З соколиних висот не повернеш ніколи додому,

вітер трі́пає крила, піднімає все вище: «Лети!»…

І спадає з душі бруд війни, і слабішає втома,

і здається досяг нездійсненої вою мети.

Сонце котиться вниз, надвечір’я палає напалмом.

Чи ще вродить Донешта у побитому «градом» саду?

Шлях у небо відкрито, пробач мене, матінко, мамо,

що я навіть у сні ув обійстя твоє не прийду.

Нас багато тепер на алеї Небесних Героїв…

31.08.24р.

 

Посеред серпня

Посеред серпня

Дорога серед поля каже: «Йди».

Степовики женуть у спину серпень.

Пилюгою вкриваються сліди,

які було вели мене до звершень.

Міліє день, хоч сонце ще пече,

гірчить полин, геть усихає верес,

із торбою іду через плече

і не грошима цінний дутий черес.

Скарби вони у кожного свої.

Дай хвильку постою і далі рушу.

Збирають хліб насущний ратаї,

скуповує куці диявол душі.

14.08.24р.

Подрімав

Подрімав

Мережаться дороги й перехрестя,

вкриває пам'ять обважнілий лід,

чекаючи наступного пришестя,

приляжу подрімати під обід,

крильми мене овіє млява муха,

як не крути, дрімає богатир,

дзумить комар вороже біля вуха,

серпнева спека розтопила жир,

дружина, певно, з комаром в тандемі

умислила неладне в одну мить…

здається покуняти ліг даремно,

мене будити щось важке летить.

10.08.24р.

 

Синевир

Синевир

Упаде туман на Синевир,

павутину тче павук довкола,

що промчало літо ти не вір,

це вода від ночі охолола.

Чи багато є гірських озер,

чиї саги линуть, аж за краєм?

Плаче Синь за Виром дотепер,

княжни сльози озеро збирає.

06.08.24р.

Задощило

Задощило

Передощить і знову буде літо.

Вервечка днів до осені веде.

У бар зайду, замовлю два «мохіто»

таких, як тут не знайдете ніде.

Полощуть срібні краплі тротуари,

співають ринви, грім узяв баси…

Ну хто сказав: «З тобою ми не пара

поміж краплин нетлінної краси»?

Дощ знає все, бо вивідав у неба

всі таємниці та секрети всі,

якщо тобі щось випитати треба,

зігрій краплинку дощику в руці.

04.08.24р.

Дядя Гриша

Дядя Гриша

                   (Григорію Миколайовичу Янченку)

Ось він – дух козачий у плоті –

сила Божа, погибель вража.

Хто ти, Воїне? Друже, хто ти?

Нам історія потім розкаже.

Чи є люди тебе сильніші?

Не стрічав я таких донині,

кожен з нас не святий, а грішний,

Бог такою створив людину.

Чуєш линуть слова з амвону?

У набат б’ють церковні дзвони…

ти свою зайняв оборону

попри всі людські забобони.

Повсякчас дух міцніше сталі,

стрижень віри в лихі години,

коли ми всі такими станем,

не здолає звір України.

03.08.24р.

Формула миру

Формула миру

Як Борисфен хоронить ворогів! –

цілком ковтає в латах чи кольчузі,

тобі воздасться, враже, по заслузі,

не смій чужих тривожити Богів,

іди пріч з миром, люди ми не злі,

нам не потрібна твоя марна згуба,

як перестанеш бути душогубом,

настане мир і на твоїй землі.

02.08.24р.

* * *

* * *

Серпню,

даруй небосхилу рясні зорепади,

вітрисько уже не шукає де ро́си,

пожухлий листочку, тримайся, не падай,

ще буде злетіти достатньо спокуси,

у білі тумани осіннього ранку,

надихатись пахощів першого диму,

який дідуганом присяде на ґанку,

де місяць у небі пливе пілігримом

і птаха співає зворушливу пісню,

тебе не стікає ще й перша третина,

спинися, благаю, лиши щось на після…

як визріє сонечком кетяг калини.

01.08.24р.