Закоханий у дощ

Закоханий у дощ

Сподобався дощу? Іди гуляй.

На вулиці людей немає зовсім.

Тільки бульвар, опалий лист і осінь,

і ринв дзвінкий дзюркоче водограй…

Кульбабками розквітлі ліхтарі.

Роз’ятрений мотор таксомашини,

заскиглили на розі вулиць шини,

аж вітер розбудили угорі…

А потім тиша падає у світ

де дощ уже співає, не рокоче

і відкриває небо неохоче,

як майорить загравами розсвіт.

30.07.25р.

У світі драконів

У світі драконів

У світі драконів принцес може бути замало.

Шукаєш інструкцій покрокових? Може любов?

Чи поза війною людина колись існувала,

як линули в небо високе слова молитов?

Можливо Господь серед нас також шанці копає?

Заходиться криком до воїв: «Повітря! Лягай!» –

двоглавий орел десь у землю зарився за гаєм,

між білими хмарами чорний, задимлений плай.

Та всесвіт змовчить, із мечами ідуть гречкосії,

даруй їм, Всевишній, у бій Аріаднову нить,

осиковий кіл увібгати у груди росії…

дракон відчуваючи силу могутню тремтить.

27.07.25р.

***

Це просто день. Це просто ніч.

І за вікном погода-згуба.

Відвила понад вечір піч,

завила, затріщала груба…

А сніг іде. Хіба це сніг?

Це сутінь білої потвори.

Змінив би все, аби я міг,

перемінити щось надворі.

Хай опаде цей білий рок

на змерзлі кетяги калини,

хто знайде стежку до зірок,

той знає ціну Батьківщини.

20.07.25р.

На щиті.

На щиті

Якому Богу ти молишся?

В якого віриш?

Мати заплаче, мов горлиця:

«Не люди – звірі».

Та чи сльози зарадять горю?

Не сьогодні.

Ведуть кудись за синє море

шляхи Господні.

Молилася ненька до неба…

та марно, всує.

Кров до землі стече по стеблах…

Бог не почує.

07.07.25р.

Коротко про війну

Коротко про війну

Як буде над москвою перемога,

жертовність ЗСУ присудять богу.

04.07.25р.

Сховався білий день

* * *

Сховався білий день за обрій сірий,

рожеві хмари сонця напились…

даруй мені, мій Боже, трохи віри

щоб душу врятувати зміг колись.

03.07.25р.

Рай для закоханих

Рай для закоханих

Лелітки у небо злітають із полум’я в ніч.

Шепоче Десна щось про вічно-окрилені теми…

Згубилися душі у вирії цих протиріч

і янголам нашим, напевно, неві́домо де ми.

Шукай не шукай у закоханих власний едем.

Хіба їх побачиш десь там за кохання рікою?

Це димом волосся пропахлося чи чебрецем?

Розстелить туман хтось, межи очерету, габою.

Закохані знають, як пахне зім’ятий полин

і, як салютують у небі нічнім зорепади.

Для них не придумало людство ще ліку годин

і шляху додому нема із едемського саду.

01.07.25р.

Політикум

Політикум

Ні бізнес-плану, ні чітких ідей.

З якою метою ти йшов у владу?

Вкрасти майбутнє у наших дітей?

Все розуміє, але ж, стерво, – краде.

30.06.25р.