На Купала

На Купала

Відпусти свій віночок на води смиренні ріки,

хай у стумі* свічею освітить твій шлях до кохання,

шелестять на деревах про ніч найкоротшу листки,

а природа чекає з душею людини єднання.

Хіба є що сильніше у світі за чисту любов?

Шлях Чумацький веде нас крізь небо від літа до літа.

Ватра кидає тіні загадок у гущу дібров…

де уже для закоханих папороть їхня розквітла –

час прийшов.

22.06.25р.

*У стумі – у темряві.

Шлях у прірву

Шлях  у прірву

Тепер і музику, і вірші пише – ШІ.

У ногу шпацируємо з прогресом.

Стає все менше в кожному душі,

але все більше шкурних інтересів.

19.06.25р.

Берегиня роду

Берегиня роду

Летять ракети, вибухи, війна…

Недовгий сон, коротші стали ночі.

А у ґаздині досвіту прання,

дитячих лах чекають цілі ночви.

Село воно і хліб, і урожай,

не кожному ласкаве та привітне.

Як випре все, хай віддихне бодай,

допоки сни солодкі бачать діти.

Защебетав щось світанковий птах

і сонце пробивається в зеніти…

Десь чоловік на східних рубежах

продовжує країну боронити.

Вона ж присяде тихо під вікном,

чекаючи на вісточку зі сходу…

і їй поріг святіший за амвон.

Мадонна наша – берегиня роду. 

19.06.25р.

Горлиця

Горлиця

Заблудла горлиця у місті.

Вітер ген здіймає пісок.

Лети, сховайсь у небі чистім.

Я б теж злетів та ще не строк.

Іще чаклун не виніс вирок.

Тяжіє час, тьмяніє день.

Як мало у цім світі миру,

те знає вічний Борисфен.

Він розірве закови люті

і буде воля повсякчас.

Лети, ми помстою нескуті.

І долі різні Бог для нас

створив.

12.06.25р.

Крізь сад

Крізь сад

Струмує сонця промінь крізь едем,

крізь листя золотаве винограду,

у зиму перламутрову ідем

стежками надто стомленого саду,

в якому зранку стелиться туман,

шукає грак зерня заблудле літа

і місяця жовтіє круасан,

і звірокругом небеса розшиті,

здіймає вітер в піднебессі прю,

свого хвоста розпушує комета…

тут все підвладне Вищому Творцю,

підвладне все, окрім думок поета.

04.06.25р.