Добро переможе

Добро переможе

Колисають сади оксамитові спогади літа

і багряна листва уже спила до денця зорю,

намистини роси ще ранковим промінням зігріті

та тумани круків закликають очолити прю.

Ще попереду бій, тільки бабине літо програє,

захурделить з небес і заремствує люто юга

і пихатою постаттю пройдуть сніги виднокраєм,

а під ранок морозу почується свист батога.

Але буде і яр, бо добро неодмінно здолає

корочунову силу, зеніт переможе надир,

прилетять солов’ї до батьківського, рідного гаю,

а на землю побиту війною опуститься мир.

13.04.25р.

Квітнева сквира

Квітнева сквира

Це вже було і місто це, і сніг,

і квітень, що пече мені у грудях,

бо замітає все, неначе грудень,

і слід кота кудись через поріг

у невідомість, у тернисту млу,

синичка попід вікнами заплаче,

вона весни чекала нетерпляче,

а небо їй вернуло зиму злу,

перезимуй іще один сезон

і буде благовіст, і скресне крига,

ще мить одну метіль уже затихла

і яр ступила сміло на амвон.

11.04.25р.

Білий вірш

Білий вірш

Цей білий день і білий світ,

і сніг до сивини збілілий,

бреде по снігу білий кіт,

муркоче щось зарозуміло.

Уже пора весні прийти

у ці краї молочно-білі,

стоять насуплені хати́

і абрикоси побілілі.

Але вернулась заметіль,

я чую білосніжні кроки…

Та хуга схожа на кисіль,

коли зійшлись всі пори року.

06.04.25р.

Криворізька трагедія

Криворізька трагедія

Осяде пил на убиті тіла,

понівечені жили доріг,

моя любове, аби ж ти могла,

врятувати в ту мить Кривий Ріг,

ще кров гаряча стікає з чола,

лежать дітки убиті, поглянь,

моя любове, аби ж ти могла…

я б віддав тебе всю без вагань. 

05.04.25р.

* * *

* * *

Хай квітень нас розсудить і мине.

Впаде на землю квітом абрикоси.

За все, що не збулось, пробач мене

і за холодні, світанкові роси.

Переродись у дрібочку тепла,

почуй, як вітер небозвід колише,

коли сльоза по шибі потекла,

хай не карає спогадами більше.

Все буде так і ти душі не край,

ніхто не в силі Мойри підкупити.

Найдеться той, хто піднесе розмай,

сміливо пий, бо ми з тобою квити.

04.04.25р.

Дурні, бо бідні

Дурні, бо бідні

З супутника Прятули видно все.

Поцупив гріш, тобі відразу амба.

Теля розумне мамки цицьку ссе

і нерозумне ссе, але у Трампа.

Хворіє божий світ на путинізм,

Москва чекає пострілу «Аврори»,

з могили дістає соціалізм:

«Вставай, паскудо, час плодити горе».

Це вулиця на ймення: Глухий кут,

орда йде на забій, мов діти в школу.

Як полонений: «Путлеру капут,

за зброю більше не візьмусь ніколи».

Жирує депутат у нього рай,

попід матросом грошеняток ворох,

дзвінких монет у Раді водограй…

Украли «слуги», винуватий – Порох.

02.04.25р.