Лжепредтеча

Лжепредтеча

Твоїм губам іще цвісти, мов макам.

Мої вже побіліли, наче сніг.

Аби ж я міг, аби я тільки міг,

читати долю по небесним знакам,

коли біда сурмить у мідний ріг.

Задкують ті, хто мав тримати небо.

Летить вперед, хто повзав у багні.

І ти сьогодні, друже, на коні,

щоб вирвати із лап цупких Ереба

того, хто переможе у борні.

Хто зможе відвести невідворотне.

До рук холодних примерзає меч.

Тримай його, фортуні не переч.

Впаде в тартар чудовисько болотне –

це був останній серед лжепредтеч.

09.12.25р.

"Хрест Героя"

«Хрест Героя»

Під рік новий запахла хвоя,

мороз потріскує завзято…

Тримає доня – «Хрест Героя» –

останню нагороду тата.

Їй пам'ять болісно лоскоче,

про щось лише одній відоме,

коли вона його щоночі

чекала з «бойового» вдома.

Ще усвідомити не можуть

сумні дитячі оченята

до неба синього тотожні,

що більше не обійме тато…

Допоки розмовляє зброя –

тримають діти – «Хрест Героя».

08.12.25р.

Поза часом

Поза часом

З полону тілесних втіх

полину ув інший вимір.

Живи, мій солодкий гріх,

вмитий дощами рясними…

поки не випаде сніг.

Нема на тобі вини.

Сльози твої, мов причастя.

Тільки себе не вини,

помре у провині щастя.

Навіть якщо восени.

Хай буря пробудить дзен,

ляже на втомлені плечі,

швидко кінчається день,

миттєво згорає вечір…

час вилітає із жмень.

07.12.25р.

Осіннє перевтілення

Осіннє перевтілення

Не лякайте осінню даремно

мені дощ холодний до снаги.

Бо люблю дивитись, як таємно 

краплі обертаються в сніги.

Вітер десь ховається у ринву,

мерзнуть на проспекті ліхтарі…

Хочеш лист кленовий тобі вирву

перед сходом сонця на зорі?

Він напився листопада скрути,

скоро упаде в калюжу сам.

Не гадаю бути чи не бути,

там де осінь обірветься нам.

Я сьогодні п’яний від безлюддя.

Мені дощ холодний до снаги.

Листопад перетече у грудень,

а дощі ув іній та сніги.

02.12.25р.

Колискова донечці

Колискова донечці

Тихо-тихесенько

падає сніг.

Доня малесенька –

мій оберіг.

Вбирається спішно

білим земля.

Всі діти безгрішні,

спи, янголя.

Хай ранок осяє

сонечком дім,

й розквітне розмаєм

в дитинстві твоїм.

01.12.25р.

У переддень зими

У переддень зими

Тче мороз снігами килими,

їх завія вистеляє полем,

біло-біло стало, як ніколи,

в календарний переддень зими.

Осене, тобі пора іти.

Хоч листву ти всю не обірвала,

ще її гойдається чимало –

літа недописані листи.

Грудень хай прикриє їх грудьми.

Прихистить від лютої завії,

що сьогодні безпорадно віє…

і тче мороз снігами килими.

26.11.25р.

Не така ця ніч щоб спати

Не така ця ніч щоб спати

 

Була та ніч така, що аж горіла.

Жагою двох закоханих пекла.

Я роси пив із чарівного тіла,

як воду зі святого джерела.

Я роси пив, не міг ніяк напитись.

Не знаю в чому магія чудес?

Твої цілунки надто соковиті…

Від них, здається, вмер я і воскрес.

Спокуси тінь сховалася у тиші.

Сміливіше торкаючись плечей...

Прошу тепер: зішли мені, Всевишній,

іще хоча б одну таку з ночей.

20.11.25р.

Щурячий сказ

Щурячий сказ

Щурячий сказ.

Покровськ розбитий.

Це не про нас?

Біля корита

гурма безбожних байстрюків,

нема ні племені, ні роду,

аж лисий чорт осатанів,

як ті знущаються з народу,

хтось крикне з них: «No pasarán!*»,

Але кому? Незрозуміло.

Втечуть лишивши сам на сам.

Забрали душу. Нате й тіло.

Зажурений іконостас…

Цю владу з’їсть – щурячий сказ.

18.11.25р.

*No pasarán – вони не пройдуть (ісп.).

Із дитинства

Із дитинства

Коли верба була ще вербенятком,

і вітер міг ховатися в траві,

на березі сиділи ми із татком,

де місяць плив через Дніпро в човні...

І все тоді здавалося великим

і руки тата, і далекий луг...

А соловей свою голубку кликав

і тьох-тьох-тьох витьохкував округ...

Це вже мені ніколи не насниться.

З роками вицвітає акварель...

Та значно краще у руках синиця,

чим в небесах далеких журавель.

16.11.25р.

Груднева завія

Груднева завія

Розпатлані сніги проспектом Миру

неспішно йдуть у світлі ліхтарів,

годинник на стіні пробив – чотири,

а день вже, ніби вечір посірів.

Ця снігожать розкинулась довкола,

ні голубів нема, ні горобців,

і тільки снігу білі матіоли

поспішно тануть у моїй руці.

12.11.25р.