На щиті.

На щиті

Якому Богу ти молишся?

В якого віриш?

Мати заплаче, мов горлиця:

«Не люди – звірі».

Та чи сльози зарадять горю?

Не сьогодні.

Ведуть кудись за синє море

шляхи Господні.

Молилася ненька до неба…

та марно, всує.

Кров до землі стече по стеблах…

Бог не почує.

07.07.25р.

Коротко про війну

Коротко про війну

Як буде над москвою перемога,

жертовність ЗСУ присудять богу.

04.07.25р.

Сховався білий день

* * *

Сховався білий день за обрій сірий,

рожеві хмари сонця напились…

даруй мені, мій Боже, трохи віри

щоб душу врятувати зміг колись.

03.07.25р.

Рай для закоханих

Рай для закоханих

Лелітки у небо злітають із полум’я в ніч.

Шепоче Десна щось про вічно-окрилені теми…

Згубилися душі у вирії цих протиріч

і янголам нашим, напевно, неві́домо де ми.

Шукай не шукай у закоханих власний едем.

Хіба їх побачиш десь там за кохання рікою?

Це димом волосся пропахлося чи чебрецем?

Розстелить туман хтось, межи очерету, габою.

Закохані знають, як пахне зім’ятий полин

і, як салютують у небі нічнім зорепади.

Для них не придумало людство ще ліку годин

і шляху додому нема із едемського саду.

01.07.25р.

Політикум

Політикум

Ні бізнес-плану, ні чітких ідей.

З якою метою ти йшов у владу?

Вкрасти майбутнє у наших дітей?

Все розуміє, але ж, стерво, – краде.

30.06.25р.

На Купала

На Купала

Відпусти свій віночок на води смиренні ріки,

хай у стумі* свічею освітить твій шлях до кохання,

шелестять на деревах про ніч найкоротшу листки,

а природа чекає з душею людини єднання.

Хіба є що сильніше у світі за чисту любов?

Шлях Чумацький веде нас крізь небо від літа до літа.

Ватра кидає тіні загадок у гущу дібров…

де уже для закоханих папороть їхня розквітла –

час прийшов.

22.06.25р.

*У стумі – у темряві.

Шлях у прірву

Шлях  у прірву

Тепер і музику, і вірші пише – ШІ.

У ногу шпацируємо з прогресом.

Стає все менше в кожному душі,

але все більше шкурних інтересів.

19.06.25р.

Берегиня роду

Берегиня роду

Летять ракети, вибухи, війна…

Недовгий сон, коротші стали ночі.

А у ґаздині досвіту прання,

дитячих лах чекають цілі ночви.

Село воно і хліб, і урожай,

не кожному ласкаве та привітне.

Як випре все, хай віддихне бодай,

допоки сни солодкі бачать діти.

Защебетав щось світанковий птах

і сонце пробивається в зеніти…

Десь чоловік на східних рубежах

продовжує країну боронити.

Вона ж присяде тихо під вікном,

чекаючи на вісточку зі сходу…

і їй поріг святіший за амвон.

Мадонна наша – берегиня роду. 

19.06.25р.

Горлиця

Горлиця

Заблудла горлиця у місті.

Вітер ген здіймає пісок.

Лети, сховайсь у небі чистім.

Я б теж злетів та ще не строк.

Іще чаклун не виніс вирок.

Тяжіє час, тьмяніє день.

Як мало у цім світі миру,

те знає вічний Борисфен.

Він розірве закови люті

і буде воля повсякчас.

Лети, ми помстою нескуті.

І долі різні Бог для нас

створив.

12.06.25р.

Крізь сад

Крізь сад

Струмує сонця промінь крізь едем,

крізь листя золотаве винограду,

у зиму перламутрову ідем

стежками надто стомленого саду,

в якому зранку стелиться туман,

шукає грак зерня заблудле літа

і місяця жовтіє круасан,

і звірокругом небеса розшиті,

здіймає вітер в піднебессі прю,

свого хвоста розпушує комета…

тут все підвладне Вищому Творцю,

підвладне все, окрім думок поета.

04.06.25р.