Останні, невгаваючі хвилини
Проводять рік старий у добру путь.
А чи багато треба для людини? –
Людиною лишитися, мабуть!
Збентежу нині спогадами душу.
(Шампанять кров прообрази думок).
Заграви їх ніколи не порушу.
Шукають очі спалахи зірок.
Милуюся, ніяк не надивлюся
У небі межи зір така краса.
Пора згадати матір і бабусю
І всіх, кого забрали небеса.
31.12.18р.
Проводять рік старий у добру путь.
А чи багато треба для людини? –
Людиною лишитися, мабуть!
Збентежу нині спогадами душу.
(Шампанять кров прообрази думок).
Заграви їх ніколи не порушу.
Шукають очі спалахи зірок.
Милуюся, ніяк не надивлюся
У небі межи зір така краса.
Пора згадати матір і бабусю
І всіх, кого забрали небеса.
31.12.18р.